“Вище. Швидше. Сильніше” — уже давно це не олімпійське гасло, а проста істина, з якою всі намагаються іти по життю.
Як ніколи раніше, сьогодення вимагає від нас бути сильними, бути швидкими, хоча, можливо, й не високими. І якщо в період 5-14 років (хоча і це не точно), все здається ще достатньо логічним і закономірним, то, досягнувши апогею пубертатного періоду і вище, розумієш, що відбувається збій у системі.
У дитячому садку Ти знаєш, яку іграшку брати і з якими дітками хочеш дружити. У початковій школі впевнений, що фізкультура і музика – Твої улюблені предмети, а іншим розповідаєш, що хочеш в майбутньому стати ветеринаром або футболістом. Далі Ти відкриваєш новий світ предметів, вибираєш, який більше до вподоби і вдається краще. А щодо інших… просто всім пояснюєш, що “Ти гуманітарій”, і тому з математикою не дружиш, що це “генетично”, “по татовій лінії”. Можливо, Тобі навіть пощастить знайти той напрям чи заняття, у якому справді бачиш себе і продовжиш освіту у відповідній сфері у вищому або ж професійному навчальному закладі. Тим не менш, в кожного настає момент, коли починаєш вагатись щодо правильності свого вибору або ж щодо подальших кроків:
Що робити далі? Чим я хочу займатись? Чи вийде щось з цього? Чи правильний мій вибір?
Часто ці кілька років в університеті міняють абсолютно все, а жарти, на кшталт, “очікування 一 реальність” з кожним разом стають все менш дотепними. З цього приводу ми поспілкувалися із тими, хто зараз є або були у подібному стані невизначеності. Знайомтесь:
Марина, 20 років,
Спеціальність: міжнародні економічні відносини, комерційна дипломатія
Ріст: 168 см, Знак зодіаку: Риби; улюблений колір: блакитний
Насправді, моє бачення всього дуже змінилося після вступу в університет. Щодо ВНЗ та спеціальності очікування виявились трішки іншими. Згодом постала перед вибором, який виявився складним для мене, пояснити це важко. Це той момент, коли ніби все вже зроблено, але й ніби головний вибір ще може бути попереду.
Я активна студентка і часто відвідую зустрічі, воркшопи конференції і т.п, адже я ще шукаю себе і вірю, що це мені допоможе. Наразі я повністю впевнена у тому, що зможу реалізувати себе у бізнес-аналітиці, торгівлі та маркетингу, оскільки ці сфери приваблюють найбільше. Не скажу, що університет ніяк не допоміг із цим вибором, адже він дав розуміння того, ким я бути точно не хочу. Він дав можливість стати “тою” активною студенткою, яка працює в команді, виконує різноманітні задачі, показав, що зустрічатись із людьми, що працюють у сферах, які Тобі подобаються, і пізнавати себе — необхідно. Універ — це круто. Він може дати набагато більше, ніж кожен може уявити, головне не використовувати його однобоко.
Впоратися з проблемою вибору нелегко — це 100%, проте якщо є бажання стати успішним і отримати професію мрії, яка би пасувала власне Тобі, то ніколи не варто зупинятись, необхідно шукати і не розчаровуватися в собі. Потрібно здобувати всякий можливий досвід, адже ми не знаємо,із чим зіштовхнемося завтра і які наші навички знадобляться у майбутньому.
Олександр: 23 роки,
Спеціальність: комп’ютерні науки, розробник програмного забезпечення
Ріст: 183 см; Знак зодіаку: Стрілець; улюблений колір: чорний
Якщо хочеш змусити студента впасти в депресію — задай йому питання: “що Ти хочеш робити в майбутньому?”. У мене відповідь забрала чимало часу, нервів та зусиль. Кожен по-різному намагався відповісти. Мені здається, що я вдався до трохи “дурнуватого” способу вирішення проблеми “свого майбутнього” — намагався уявити себе у наступному десятилітті, моделював різні ситуації, аналізував… Словом, більше думав, аніж робив. Я боявся рухатись до певної цілі, бо раптом виявиться, що це не моє? (я ж не міг додуматися, що помилятись теж можна та, іноді, потрібно).
Рішення прийшло раптово — я пригадав деякі мрії з дитинства, “перемріяв” на більш дорослий манір і так отримав певні цілі. Long story short — я і досі не можу сказати, чим буду займатись у майбутньому, маю лише нечітко окреслені плани, напрям, в якому хочу рухатись.
Як я з усім впорався?
Все просто — RTFM ( «Read The Fucking Manual»). А якщо серйозно — я подивився на набір навичок та знань, які отримав протягом життя (як же мало в мене їх виявилось!) і почав діяти по ситуації. Я не можу сказати, що впорався із проблемою вибору — у мене це буде довгим та тривалим процесом. Єдине, що можу сказати точно — я дуже добре зробив, що ризикнув та вийшов із “зони комфорту” (або як там зараз модно говорити).
Руслана, 45 років
Спеціальність: українська філологія, викладач
Ріст: 165 см; Знак зодіаку: Скорпіон; улюблений колір: гірчичний
Я знала, чого прагнула, коли ще була у школі і коли навчалася в університеті. Тим не менше, зараз, оглядаючись назад, можу сказати, що трішки шкодую і, напевно, звернула б увагу на інші можливості і обрала б ще щось додатково.
Після закінчення четвертого курсу я пішла працювати за спеціальністю, гадаю, тоді проблема вибору стояла найгостріше. Вона полягала не в тому, щоб вибрати А чи Б, а в тому, що в мене було недостатньо досвіду, а я хотіла бути найкращою в обраній справі. Я взяла собі за приклад образи з фільмів та книжок, боа реальної можливості порадитись із кимось практично не було.
Як би не було смішно, тоді я впоралась із цією “кризою” методом “тику”: я просто пробувала, дозволила тодішнім обставинам підхопити мене і понести за течією, занурити і я просто навчилась на власних помилках, як має бути правильно, як воно в реальному житті. Думаю, особистий досвід важливіший, за будь-які інші поради та навчання.
Ми також провели невеличке опитування серед абітурієнтів (вік 16-17 років), аби дізнатись їхню позицію щодо вибору професії. Вразило те, що левова частка опитуваних (за винятком одного),визначилась із майбутньою професією або обрала напрям, у якому планують рухатись. Також абсолютна більшість стверджує, що це їх особистий вибір, а не вплив батьків чи оточення. Респонденти зізнались, що навіть у шкільному віці, вони бували в ситуаціях, коли не знали,куди рухатись далі, і вважають, що в цьому немає нічого поганого.
На питання: Чи зміг би Ти різко змінити напрям навчання/роботу? 65% відповіли, що змогли б, якщо справді були б впевнені у виборі.
Цікава особливість: Хлопці частіше, ніж дівчата, на відкрите запитання: Твій друг розчарувався у вибраному напрямі навчання і розуміє, що це не його. Що Ти йому порадиш? радили міняти напрям на те, що більше дається і що більше імпонує, коли дівчата радили ще раз усе добре обдумати. Збіг?
Пропонуємо, до речі, і Тобі пройти наше тестування. Уяви, що Ти знову в 11 класі і у школі чергове анонімне анкетування.
Тож підсумуємо: боятися не страшно — страшно не боятися. Страх перед майбутнім, перед змінами — це природно. Бажання знайти себе, відкрити з іншої сторони — це прекрасно! Головне завжди пам’ятати, про золоту середину. Якщо Ти полюбляєш впадати у крайнощі, тоді краще перечекай свою чергову кризу і обмізкуй все. А якщо Ти довго не можеш вийти із зони комфорту — лови перший ліпший порив до змін і вперед до звершень! От побачиш, що все не так страшно, як здається 😉
