Сьогоднішня історія про Марину, яка вистигла посадити дерева в Індії, покращити освіту в Туреччині, долучитись до волонтерства у Львові та отримати диплом. З чого вона починала та що з цього вийшло читай у статті.
У дитинстві я мала дві мрії: спочатку хотіла стати лікарем, щоб допомагати людям, а у підлітковому віці навчатися на міжнародному праві, щоб працювати в ООН (теж мрія пов’язана з допомогою іншим).
З першою мрією не склалося, коли я зомліла, побачивши операцію і велику кількість крові у лікарні, а з другою – коли зрозуміла, що така монотонність навчання не для мене і мені потрібні постійні зміни.
Втрутилась доля і вже близько 7 років я волонтер і з них 3.5 років у міжнародній організації АЙСЕК. Я змогла втілити свої 2 мрії ідеально: допомагаю молоді розвиватися, так ще й у міжнародному середовищі.
З чого розпочався мій шлях
Мій шлях почався досить банально: 3 курс навчання, хочеться спробувати себе закордоном у волонтерстві, підтягнути англійську, ну і зрозуміти, куди я хочу рухатися далі в житті. Мій друг розповів про АЙСЕК, що його однокласниця їздила на волонтерство у Сербії по програмі Global Volunteer від цієї організації і, здається, дуже задоволена.
«Чудово, спробую і я», – подумала і зареєструвалася на сайті.
За 3 дні зустріч з представником організації, пропозиція екологічних проектів у Індії, 3 місяці підготовки документів, переконування батьків відпустити 19 річну дитину в таку далеку і, стереотипно, страшну країну, і ось, 1 січня 2015 року, я у Делі.
Як 6 тижнів змінили моє бачення світу
Я можу довго розповідати скільки дерев посаджено, скільки годин проведено у потягах, автобусах, поки я подорожувала та скільки розмов про все на світі до світанку пройшло за цей час, але скажу коротко: середовище молодих людей з близько 20 країн, зовсім інша культура Азії не може не змінити і тебе. З цього часу, я і сама мала змогу організувати проект з 10ма іноземними волонтерами та 150 дітьми, відправляти людей на волонтерські проекти закордон, спробувати свої сили в HR та рік пробувати керівником Відокремленого осередку у Львові.
Остання моя позиція — це неймовірний досвід, де ти пробуєш себе як СЕО одразу на практиці.
Найкрутіше спостерігати, як цей волонтерський досвід закордонном дає змогу молоді розвиватися і далі: хтось повертається і починає теж волонтерити чи створювати вже свої проекти у Львові, інші — використовують цей практичний досвід для отримання роботи, яку б вони не мали б змогу мати тільки після закінчення навчання. Практичний досвід закордонном, де ти розвиваєшся, як лідер, не може вже ігноруватися тобою. І ти вже починаєш цей рух, щоб ставати щодня кращим та розумієш, як важливо мати мир між всіма людьми у світі.
Не встрималась знову
Я і поїхала ще раз на волонтерство у Туреччину, але цього разу, щоб докласти свої зусилля у досягненні Цілей Сталого Розвитку, які ухвалені ООН, а саме №4 «Якісна освіта». Викладати підліткам англійську, ділитися культурою України, руйнувати їх стереотипи, розвивати їх мислення, аналізувати різні кейси та розповідати їм якнайбільше історій про цей світ, ти просто не можеш не закохатися у волонтерство ще раз.
Це було для мене ще одним підтвердження, що я рухаюся у правильному напрямку і робота у громадському секторі приносить мені неймовірне задоволення, чим я і продовжую займатися. Приносить користь людям, динамічне середовище і постійний саморозвиток-це безцінне відчуття, яке зрозуміють люди, які теж причетні до третього сектору.
Головне, не бійся мріяти та втілювати дитячі мрії, рухайся по життю з власними цінностями, навіть, якщо це зовсім інший шлях. Використовуй можливості, це безцінний досвід, який можуть отримати молоді люди.
Справді, не варто думати про рутину, покинь зону комфорту й нарешті #Спробуйсебе
