Дівчина, яка не боїться ставити собі великі цілі і впевнено їх досягає. Якщо хтось вважає, що аби займатись чимось крутим треба величезний багаж знань і досвіду за плечима, то ця дівчина повністю зруйнує такий стереотип.
Навчаючись на 2 курсі ЛНУ імені Івана Франка, вона почала працювати в Startup Depot і долучилась до організації IT-Арени, найграндіознішої технологічної події у Східній Європі, а у 19 створила першу у Львові школу діджитал маркетингу. Що вже вдалось втілити в життя і чим Діана планує займатись далі читайте у нашому інтерв’ю.
‒ Якщо зайти на твою сторінку в фейсбуці, то кількість реалізованих Тобою проектів, вражає. З чого все починалось?
‒ Ще зі школи я була дуже активною, була віце-президентом шкільного парламенту, трохи займалась проектами ФРІ. Вони тоді брали тільки студентів. Я прийшла і не сказала, що я в 9 чи 10 класі і просто почала з ними працювати.
Коли вступила в універ, вирішила піти в AIESEC. Долучилась до проекту English School. Зараз проводжу собі паралель, що вже тоді займалась школами. Потім я потрапила на Startup School.
‒ Цільово туди пішла?
‒ Я побачила оголошення Вконтакті чи Фейсбуці типу “Запусти свій бізнес за 6 тижнів”… щось подібне, що я зараз роблю ‒ на то і повелась (сміється). Це було в вересні 2015. Мені дуже подобались лекції, це було щось нове і подекуди значно потрібніше, ніж те, що тоді викладали в універі. Перед нами виступали підприємці, вони познайомили з нас з актуальними бізнес-фреймворками та поняттями, пояснювали нам що таке стартап і як він працює. Мене це все дуже надихало.
‒ А коли почала працювати?
‒ В один прекрасний момент Христя Бойко – мій колишній керівник, яка працювала в Депо до мене, оголосила на заняттях Стартап Школи: “Ми набираємо стажерів, подавайтесь!”.
Тоді в мене був лише досвід волонтерської діяльності і копірайтингу на 4writers. Я написала резюме, попросила знайомих, щоб допомогли написати щось вартісне, придумала трохи більше досвіду роботи, ніж в мене було і надіслала свою заявку.
Коли прийшла на співбесіду, то була дуже невпевненою. Знаю, що дівчата вагались, чи брати мене на стажування, але у кінцевому результаті Христя взяла мене у свою PR team.
‒ Які були Твої перші завдання в Депо?
‒ Початково я займалась дуже загальними речима: зайти на сайти коворкінгів закордоном, подивитись що в них класного і що ми можемо імплементувати в себе., деколи допомагала крісла розносити (сміється)…паралельно Христя вчила мене як запускати рекламу в фейсбуці, як писати гарні мейли, я почала потрохи вникати.
Потім Христя пішла з Депо і відкрилась вакансія PR-ника. Зрозуміло, що я подалась. Дуже переживала чи мене візьмуть, бо хоч я там стажувалась, була в темі стартапів, трохи маркетингу і піару, але все одно не було ще бекграунду, щоб робити ті проекти, які були в Депо.
Я пройшла співбесіду з Максом ( ред. Максим Лисак ‒ СEO Startup Depot). Конкурс був великий (15 чи 20 людей на вакансію), мене взяли. Це була моя маленька гордість.
‒ Розкажи більше про Депо як про бізнес-інкубатор, а не просто коворкінг.
‒ Початкова ідея і те, що ми продовжуємо робити зараз – розвивати екосистему стартапів та ІТ-продуктів. Як я казала раніше, у нас є студентська Стартап Школа, яка допомагає правильно сфомувати бізнес-ідею та зробити перші кроки до її реалізації.
Цього року організовуємо Product School, яка буде готувати продакт менеджерів для ІТ аутсорсингових і продуктових компаній. Школа дуже класна, там будуть дуже круті викладачі, найкращі з тих, яких тільки можна було знайти.
Ну і звісно, IT Arena.
‒ Долучитись до організації такої конференції, як ІТ-Арена – дуже круто. Чи стало це для тебе випробуванням?
‒ Працювати над Ареною було нереально цікаво. Так, це було 2 чи навіть 3 місяці серйозного випробування. У нас з Startup Depot була задача організувати Startup Competition, Business Stream, Tech Expo.
На Startup Competition ми залучили багато інвесторів, венчурних фондів, партнерів, призів. Загалом ми зібрали близько 100 учасників, з яких 10 пройшли в фінал. Це був дуже крутий досвід, але він витягував багато сил.
Я засинала з думкою про стартапи, вони мені снились вночі і коли прокидалась, далі про них думала. Було важко з одного боку, але дуже круто. Так буває, коли віддаєшся роботі повністю.
‒ Як виникла ідея створити Lviv DMS – Digital Marketing School?
‒ Після Арени ми з командою почали думати що робити далі. Я загалом знала, що є Kyiv Academy of Media Arts, KMBS, які проводять навчання по маркетингу. І я мріяла, щось таке запустити у Львові, але ще краще або з іншою спеціалізацією.
Я почала займатись школою: готувати плани реалізації, писати викладачам, складами програму, робити промоцію…
У мене багато знайомих займаються маркетингом, з якими я радилась. Написала програму – кинула кільком людям на перевірку. Зрештою, так зі всім: Лист ‒ чекніть, програму ‒ дайте фідбек. Як вам такі спікери? А кого б ви хотіли почути? Коротше, діставала всіх, щоб дало свої результати.
Спочатку все робила сама, але це неправильно. Моя порада: треба знайти ще когось, хоча б одну людину. Коли працюєш один, то попадаєш у пастку: боїшся щось випустити з поля зору, тримаєш все в голові і нічого більше не бачиш.
За два тижні до початку школи, ми знайшли мені двох помічників, які займалася документами, обдзвонювала потенційних студентів та допомагали з організаційними тасками. Мені стала набагато легше, бо я знала, що є ще хтось, хто за щось відповідає.
Потім почалася школа почалась і все пройшло гарно. Перша школа діджитал маркетингу у Львові випустила 22 студентів.
‒ Де здобуваєш університетську освіту?
‒ Я ще вчусь на факультеті міжнародних відносин, спеціальність міжнародний бізнес в ЛНУ. Це те, чого я дуже сильно хотіла та куди ставила собі за мету вступити ще у 10-11 класі.
‒ Питання, яке цікавить всіх студентів. Як вдається поєднувати навчання і роботу?
‒ Насправді, це важка тема. Почала працювати з другого курсу. Стала поганою студенткою: пропускаю багато лекцій, домовляюсь з викладачами стосовно відпрацювань, питаю в старшокурсників, які пари можна пропускати, а на які обов’язково треба ходити. Думала, що буду здавати все по талонах, але ніби і так нормально закривала сесії. Ще в минулому семестрі в мене навіть була стипендія. Але за півтора року динаміка мого навчання опустилась до того, що я друга з кінця в рейтингу серед державників.
Зараз намагаюсь поєднувати, стараюсь більше ходити на семінари, практичні. Багато що залежить від викладачів, від їх позиції та принципів. Є ті, що розуміють для чого працювати. Якщо ще поясниш, де працюєш, то взагалі скажуть: “Молодець. Дуже круто!”. Є і інші, які говорять: “Студенти мають вчитися, мають відвідувати лекції, не прийшов на пару ‒ мінус бал” або “можливо вам не потрібен університет, якщо ви вже працюєте”. Буває по-різному.
‒ Не хочеш працювати по спеціальності?
‒ Коли мама мене питає, де я працюю і чи працюю по спеціальності, я відповідаю: “Я була одним з організаторів конференції ‒ міжнародної, в ній взяли участь представники бізнесу ‒ міжнародного” (сміється). Мені здається, що я вже працюю в напрямку міжнародного бізнесу, принаймні почала працювати.
‒ Чим плануєш займатися далі?
‒ Я зараз складаю плани на своє літо. Кажуть, що не можна розказувати, поки не збудеться, але хочу мати якесь social responsibility. Хочу попрацювати в стартапі або продуктовій компанії. Я вибрала деякі країни, де я хочу працювати, стажуватися і почала туди подаватись.
У майбутньому може поїду кудись на магістратуру або на якісь подібні школи як DMS, але в сотню разів крутіші. Різне буває в голові, але конкретики мало.
‒ Що Ти можеш порадити студентам, які будуть читати це інтерв’ю?
‒ Йти на класну роботу, брати на себе багато відповідальності, не боятися братися за те, чого взагалі не знаєш, знайти ментора. Коли я починала працювати, то навіть не уявляла, що стану маркетологом чи керівником проекту. Я просто пішла на стартап школу, знайшла Стартап Депо, вчилась у Христі Бойко і почала рухатись в тому напрямку. Напевно, це головне ‒ не боятися.
До речі, зараз відкрита вакансія в Стартап Депо Marketing & PR спеціаліст. Будь як Діана ‒ не бійся.
