Американський журналіст, автор 9 книг, провідний експерт популярного блогу Sales Source на Inc.com Джеффрі Джеймс пише на теми лідерства, маркетингу, успіху і збільшення продажів, він публікує сотні статей в безлічі національних журналів, таких як men’s Health, Selling Power, Business 2.0. Нещодавно він поділився своєю думкою про бізнес-освіту та чому вважає це поганою інвестицією.
Бізнес-школи ‒ це великий бізнес. Не менше одного мільйону студентів зараз навчаються у бізнес-школах, і щороку 200 000 випускників отримують ступінь MBA. Бізнес-школи такі великі, що домінують в сфері вищої освіти в США. Новоспечені випускники MBA перевищують кількість випускників технічних спеціальностей у п’ять разів, а комп’ютерних наук ‒ у 6 разів.
Дворічна програма MBA у топовій бізнес-школі може коштувати 100 000 $ (лише за навчання). Якщо врахувати втрачену заробітну плату, альтернативні витрати та витрати на проживання і харчування, то отримання ступеня MBA може обійтись у 250 000$.
Враховуючи усі витрати та популярність ступеня MBA, можна подумати, що рекрутери високо оцінюють випускників бізнес-шкіл.
Немає нічого більш помилкового, зважаючи на останнє дослідження професора Джеффа Кавано (Університет Техасу в Даласі). Виходить, що рекрутери, які шукають високооплачуваних спеціалістів вважають, що випускники програм MBA не дізналися багато корисного.
Кавано опитав 500 керівників і 3000 студентів бізнес-шкіл та 10 000 рекрутерів. Результати показали, колосальний розрив між тим, що бізнес-школи продають та тим, що купують компанії.
98% рекрутерів вважають, що програми MBA не роблять студентів готовими до справжньої роботи. Відсоток настільки великий, що, здається, ніби інші 2% не зрозуміли запитання. В той же час, студенти MBA значно переоцінюють свої знання та майже всі навички, на які рекрутери звертають увагу.
За даними дослідження, рекрутери дуже цінують
1. працьовитість;
2. критичне мислення;
3. роботу в команді;
4. комунікативні навички.
Студентів попросили оцінити ці навички.
Рекрутери не поставили студентам МВА в середньому вище 7 за жодну з чотирьох навичок, які вважають найважливішими для кандидата. Студенти, з іншого боку, не оцінювали себе нижче 7 у будь-якій категорії.
Коли рекрутерів запитали, що бізнес-школи можуть зробити, щоб підготувати студентів до реальної роботи, вони перечислили:
1. досвід;
2. критичне мислення;
3. трудову етику.
Студенти MBA, навпаки, думали, що в бізнес-школах повинні вчити:
1. управління кар’єрою;
2. професійні навички;
3. технології.
Два пункти з трьох рекрутери оцінили дуже низько (за винятком “soft skills”).
Що цікавіше – студенти MBA не надали реальному досвіду та критичну мисленню великого значення. А вгадайте скільки з них відзначили “працьовитість”? Жоден!
Отже, те що відбувається зараз – це цілковита невідповідність між тим, що викладають в школах і тим, що учні повинні знати. На жаль, студенти навіть не знають чого вони знають. Кавано підібрав влучне повірняння:
Уявіть, студентам сказали, що переклад тексту з іспанської – буде ознакою вільного володіння мовою. Пізніше, коли вони подаються на вакансію, як перекладачі, рекрутери оцінюють їх вміння не перекладати, а говорити. Студенти будуть думати, що вони вільно знають мову, а рекрутери не погодяться у цьому випадку.
На думку автора, окрім того, що бізнес-школи виманюють великі суми грошей з студентів, вони не навчають їх того, що рекрутери хочуть бачити у кандидатах.
Серйозно, якби я був студентом MBA програми, я б перейшов у правничу школу, для того, щоб мати можливість подати колективний позов проти бізнес-шкіл за те, що не можуть дати те, що обіцяють ‒ каже Джефрі Джеймс.
